Інструмент
Сямісен: три струни, один плектр
Звідки взявся сямісен, чому він дзижчить, чим його шийки та мембрани різняться залежно від жанру і що він додає, коли звучить поруч із кото.
Забронювати місце на концерті ↗Що означає назва
Сямісен, який також пишуть самісен або називають санген, означає «три струни». Це японська триструнна лютня з безладовою шийкою та корпусом, схожим на барабан, на якій грають великим плектром під назвою баті. На концерті кото й сямісена ці два інструменти утворюють пару. Кото — це цитра, що лежить на підлозі, і на ній грають щипками пальцевих наконечників; сямісен тримають на колінах і вдаряють по ньому, і його звук гостріший та більш перкусійний.
Мандрівник із Китаю
Сямісен походить від китайського саньсяня. Саньсянь потрапив до Королівства Рюкю, сучасної Окінави, у шістнадцятому столітті, де став сансіном, і сямісен походить саме від цього інструмента. Вважається, що його предок прибув на материк через портове місто Сакаї, поблизу Осаки, того ж століття. Його ранній корпус був обтягнутий зміїною шкірою, і він поширився від виконавців до багатьох видів сценічної музики.
Як його створюють
Корпус, який називають до, — це порожниста рама, обтягнута шкірою спереду й ззаду, багато в чому як у банджо. Традиційно шкіра була собача або котяча, а сучасні інструменти часто використовують синтетичний матеріал. Три струни традиційно були шовковими, хоча нині поширений нейлон. Вони проходять над підставкою, кома, що лежить безпосередньо на шкірі. Шийка сямісена не має ладів і тонша, ніж у гітари чи банджо.
Дзижчання
Найнижчу струну навмисно закріплено нижче біля поріжка, щоб вона дзижчала об шийку. Це дзижчання називається саварі, і воно надає сямісену грубого, резонансного відтінку, який західні слухачі іноді порівнюють із ситаром. Коли сидиш близько в невеликій кімнаті, чути, як дзижчання триває після удару по струні. Це навмисна частина конструкції інструмента.
Шийки та жанри
Сямісени класифікують за шириною шийки: хосодзао (тонка), тюдзао (середня) і футодзао (товста). Тонка шийка сямісена наґаута пасує швидкій, віртуозній грі, якої вимагає кабукі. Середня шийка краща для дзіута — класичного стилю з ширшим, м'якшим звучанням. Товсту шийку використовують для потужної музики лялькового театру та для цуґару — сучасного стилю з півночі Хонсю. Інструмент, який ви почуєте, залежить від репертуару.
Гейші, театр і вулиця
Сямісен супроводжував сліпих ченців, а згодом — квартали розваг, і став ключовим інструментом кабукі та лялькового театру. Коута — стиль коротких пісень — розвинули й виконували переважно гейші та майко. На початку XX століття сліпі музиканти сформували цуґару-джамісен — швидкий, імпровізаційний стиль на основі народної пісні. Саме цей діапазон — від витонченої камерної музики до вуличної енергії — пояснює, чому один інструмент може звучати так по-різному від концерту до концерту.
Коto і сямісен разом
Обидва інструменти поділяють одну програму, а кіотський музикант Яцухасі Кенґьо починав як виконавець на сямісені, перш ніж опанувати кото. У концерті цей контраст працює на вашу користь: кото дарує дзвінкий щипковий звук, а сямісен — сухіший, із гудінням. Сольний сет, що переходить між ними, дає вам обидві текстури в межах однієї години.
Сямісен сьогодні
Сямісен ніколи не був лише музейним інструментом. Цуґару-джамісен легко адаптувався до сучасного використання й з'являється в джазі та року, а його віртуозний стиль іноді порівнюють із блюґрас-банджо. Сучасні виконавці поєднують традиційні твори з новими аранжуваннями — саме тому концертна програма може поставити поруч класичний і сучасний твір на одному інструменті. На власній сторінці Ґена зазначено, що сямісен тепер з'являється в поп-, рок- і джазовій музиці, а також у традиційних жанрах.
На що слухати
Слухайте гудіння найнижчої струни й сам плектр: у деяких стилях, як-от уражальна техніка цуґару, баті вдаряє і по мембрані, і по струнах. Якщо в концерті є класичний твір і сучасний, порівняйте, як звучить той самий інструмент у кожному. Коментар на початку пояснює кожну частину, тож ви знатимете, що саме чуєте.
Джерела